Пошук



10 последних новостей
(количество голосов 0)


Двадцять років недоторканних кордонів

2013-05-28 08:29:50

Утвердження української державності відбувалося одночасно із розбудовою національного прикордонного відомства, вирішення широкого кола питань забезпечення охорони державного кордону, його договірно-правового оформлення та облаштування. Протягом 1991-2011 років прикордонне відомство України було активно діючим суб'єктом системи забезпечення національної безпеки та у межах своїх повноважень здійснювало значний обсяг заходів, передбачених діючим законодавством.

Розвиток державного кордону і прикордонного відомства протягом двадцяти років незалежності України історики розділяють на чотири періоди.

1991 – 1993 рр.: все тільки починається

Протягом першого періоду (вересень 1991 – 1993 рр.) відбувалося утворення і становлення Прикордонних військ. Вирішувалися нагальні проблеми, пов’язані зі створенням українських кордонів, напрацюванням нормативно-правової бази їх функціонування, комплектуванням, формуванням організаційно-штатної структури, виставленням підрозділів по всьому периметру державної території України; формуванням, розгортанням нових об’єднань, з’єднань і частин, організацією ними прикордонного контролю на кордоні з Молдовою, Російською Федерацією, Білоруссю; нарощенням зусиль з охорони морської ділянки; розвитком авіації тощо. Утворення та становлення військ здійснювалося під керівництвом першого Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України – командувача Прикордонних військ генерала армії України Валерія Олександровича Губенка.

У 1991 році оперативна обстановка на державному кордоні складалася під впливом розпаду Радянського Союзу, боротьби за політичну владу у новостворених державах, економічної кризи в усіх республіках колишнього СРСР, забезпечення територіальної цілісності пострадянських держав.

Особливо стрімкої динаміки набували процеси безконтрольного переміщення через кордони громадян, товарів і вантажів, зброї, вибухових, наркотичних та отруйних речовин. Активізувалась діяльність злочинних та екстремістських груп. Зростав потік незаконної міграції.

Для того, щоб захистити себе від незаконної діяльності та забезпечити ефективне функціонування державного кордону, керівництво України розпочало роботу з визначення своїх рубежів на міждержавному рівні та створення прикордонного відомства, робота якого ґрунтувалася б на відповідній правовій базі.

У 1991 році прикордонники незалежної України продемонстрували свою спроможність контролювати ситуацію на державному кордоні. Загалом упродовж року було пропущено через державний кордон 14,5 млн. громадян і 1,87 млн. одиниць транспортних засобів. Затримано 885 порушників кордону. Із загальної кількості затриманих - 533 іноземних громадян, 148 – нелегальні мігранти. Виявлено, вилучено та передано митним органам товарів і сировини, що незаконно переміщувались через кордон, на загальну суму 29,6 тис. крб. Крім того, вилучено 1236 одиниць зброї та 10701 штук боєприпасів. Органами дізнання ПВУ відносно затриманих порушників порушено 37 кримінальних справ на 56 чоловік. Проведено одну прикордонну операцію і 229 пошуків.

Через економічні труднощі в Україні на початку 90-х років катастрофічно зменшується фінансове забезпечення прикордонного відомства. Так, затверджені в держбюджеті України асигнування забезпечили у 1992 році 53%, а у 1993 році лише 20,1% фактичної потреби Прикордонних військ. Найбільш проблемними стають ділянки кордону зі вчорашніми сусідами по СРСР, громадяни яких масово порушують законодавство про державний кордон України.

У зв’язку із загостренням обстановки у прикордонних з Україною районах Республіки Молдова (де з березня 1992 року почались бойові дії між військовими формуваннями Республіки Молдова та самопроголошеної Придністровської Молдовської Республіки) Президент і Кабінет Міністрів України в березні 1992 року вказали Держкомкордону та іншим правоохоронним структурам на необхідність терміново організувати надійну охорону цієї ділянки державного кордону.

Напружена ситуація на пострадянському просторі привела до необхідності встановлення прикордонного і митного контролю на державному кордоні з Республікою Білорусь і Російською Федерацією, а з країнами колишнього СРСР, що безпосередньо не межували з Україною – при здійсненні повітряного сполучення.

Враховуючи нові завдання, необхідність підвищення оперативності управління частин і з’єднань на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1992 року №221-03 та наказу Голови Держкомкордону від 8 травня 1992 року №042 у ПВУ були створені регіональні структурні підрозділи – Північно-Західне (з дислокацією у м. Львові), Південне (м. Одеса) та Південно-Східне (м. Харків) управління (з грудня 1995 року їх перейменовано в напрями).

За рахунок додаткової чисельності в тому ж 1992 році сформовано і виставлено на охорону кордону 10 загонів прикордонного контролю (місця дислокації: Ізмаїл, Березине, Могилів-Подільський, Котовськ, Луцьк, Суми, Чернігів, Харків, Луганськ, Маріуполь) у складі 120 застав прикордонного контролю і 119 пунктів пропуску через державний кордон.

Активна робота по створенню контрольно-пропускних пунктів розпочалась теж у 1992 році. 22 червня 1992 року Президент України видав розпорядження “Про державну програму розвитку мережі пунктів пропуску через державний кордон України та відповідної сервісної інфраструктури”, яким зобов’язав Кабінет Міністрів обстежити наявні КПП через державний кордон і в тримісячний термін розробити і затвердити відповідну програму. Державний підхід дозволив значно пожвавити темпи відкриття пунктів пропуску.

В інтересах підготовки власних кадрів 14 грудня 1992 року створено інститут Прикордонних військ України в м. Хмельницькому, який вже у 1993 році здійснив перший випуск офіцерів.

Для підготовки молодого поповнення, командирів відділень і молодших спеціалістів сформовано 3 навчальних загони у містах Івано-Франківськ, Оршанець та Алчевськ.

У 1992 році через державний кордон було пропущено 16,9 млн. громадян і 3,6 млн. одиниць транспортних засобів; затримано 1563 порушники кордону, з яких 789 – нелегальні мігранти; виявлено і вилучено контрабандних товарів на загальну суму 57,1 тис. крб., 1757 одиниць зброї та 11 327 штук боєприпасів, 6,2 кг наркотичних речовин; виявлено 10 каналів нелегальної міграції і контрабанди; органами дізнання ПВУ відносно затриманих порушників порушено 47 кримінальних справ на 87 чоловік; проведено 16 прикордонних операцій і 197 пошуків. Відбулось 12 разів на 228 діб повне переведення з’єднань і частин на посилену охорону кордону і 197 разів на 832 доби – часткове. Під час несення служби кораблями (катерами) морських бригад проведено огляд 113 суден і плавзасобів, з них 15 (91 чоловік) суден затримано за порушення режиму плавання, у 8 випадках припинено порушення режиму морського кордону.

Наступного, 1993 року, через державний кордон України вже пропущено 83,9 млн. громадян і 10,6 млн. одиниць транспортних засобів; затримано 17890 порушників кордону, з яких 9086 – нелегальні мігранти; виявлено і вилучено контрабандних товарів на загальну суму 42,7 млн. крб., 2435 одиниць зброї та 353 631 штук боєприпасів, 7210,2 кг наркотичних речовин; виявлено 10 каналів нелегальної міграції та контрабанди; органами дізнання ПВУ відносно затриманих порушників порушено 49 кримінальних справ на 81 чоловіка; проведено 6 прикордонних операцій і 283 пошуки; проведений огляд 98 іноземних плавзасобів. Відбулось 50 разів на 148 діб повне переведення з’єднань і частин на посилену охорону кордону і 286 разів на 861 добу – часткове. Силами морських і авіаційних частин проведено 11 рятувальних операцій на морі, в ході яких врятовано 52 чоловіки.

1994 – 1999 рр.: період розбудов

Розбудова Прикордонних військ відбувалася у 1994 – 1999 рр. під керівництвом генерал-полковника Віктора Івановича Банних. У цей період виконувалися завдання, які передбачалися довгостроковою Комплексною програмою розбудови державного кордону України; удосконалювалося законодавство про державний кордон; договірно-правове оформлення державного кордону; формувалася і затверджувалася ідеологія охорони державного кордону; розвивалася мережа пунктів пропуску через державний кордон; удосконалювалися система управління, структура військ та їх оперативно-службова діяльність, матеріально-технічне забезпечення тощо.

У середині 90-х років минулого століття на загальну ситуацію дуже впливала неврегульованість договірно-правового оформлення проходження лінії державного кордону та його режиму з суміжними державами.

Не задовольняла потреб України в розвитку міжнародних зв’язків та її інтеграції у співтовариство європейських держав існуюча система пунктів пропуску через державний кордон. Через їх низьку пропускну спроможність і нерозвиненість сервісного забезпечення уповільнювався пропуск осіб і транспортних засобів, створювались незручності тим, хто перетинав кордон.

Не було створено умов для здійснення санітарно-карантинного, вете­ринарного і фітосанітарного контролю під час перетинання кордону, що істотно знижувало екологічну безпеку країни.

Особливістю періоду 1994-1999 років та основною причиною труднощів у виконанні Комплексної програми розбудови державного кордону було вкрай незадовільне фінансування як Прикордонних військ України, так і всього, що стосувалось розвитку прикордонної інфраструктури. У наказі Голови Держкомкордону “Про підсумки фінансової діяльності у 1994 році” від 20 квітня 1995 року №149 зазначалось, що “...затверджені у Держбюджеті України асигнування у сумі 2100,0 млрд. крб. дозволили забезпечити лише 15,5% фактичної потреби військ...”. Але ситуація додатково ускладнилася, прикордонники продовжували недофінансовуватися, у результаті чого отримали лише 10,5% від необхідних коштів.

У 1995 році фінансове забезпечення становить 44%, але реально, з урахуванням попередніх недоплат – лише 33,3%. І у наступні роки ситуація продовжувала залишатись схожою. Усе це суттєво впливало на матеріально-технічний стан військ, вони часто залишались без поточного фінансування й постачання, фактично без резервів, що не дозволяло в повному обсязі використовувати в охороні кордону автотранспорт, авіацію, кораблі, інші технічні засоби контролю.

Протягом 1994-1999 років через державний кордон було пропущено 391 млн. громадян і 81,9 млн. одиниць транспортних засобів. Затримано 134205 порушників кордону, з яких 65628 – незаконні мігранти. Виявлено і вилучено 10643 одиниці зброї, 2307741 штук боєприпасів та 20,75 кг вибухівки, 11685,4 кг наркотичних речовин, 200 кг радіоактивних речовин. Затримано контрабандних товарів на загальну суму 52 млн. 255 тис. грн. Виявлено майже 500 каналів і понад 1 тис. пособників незаконних мігрантів. Органами дізнання ПВУ щодо затриманих осіб порушено майже 1 тис. адміністративних та кримінальних справ відносно 1550 осіб. За цей період було проведено 80 прикордонних операцій і 1078 пошуків.

2000- 2003 рр.: час реформ

Третій період (2000 р. – липень 2003 р.) пов'язаний з підготовкою до реформування Прикордонних військ у правоохоронний орган спеціального призначення. Підґрунтя зазначеної реформи було підготовлене під керівництвом Голови Держкомкордону генерал-полковника Бориса Миколайовича Олексієнка. У цей період відбувалася подальша розбудова державного кордону і вдосконалення оперативно-службової діяльності прикордонних підрозділів; переосмислення підходів до організації системи охорони державного кордону; велися пошуки оптимальної структури органів управління та охорони кордону.

Після набуття Україною незалежності Прикордонні війська тривалий час залишалися військовою структурою. Чинне законодавство та організаційно-штатна побудова значною мірою обмежували їх можливості щодо широкого застосування сучасних форм і методів запобігання протиправній діяльності на державному кордоні. Рівень ефективності службово-бойової діяльності військ усе складніше було підвищувати тільки завдяки оргштатним змінам, збільшенням навантажень на особовий склад та його кількості, проведенням операцій військовими методами тощо. Тому, зважаючи на ситуацію, що склалась, найефективнішим шляхом вирішення багатьох проблем вбачалось реформування Прикордонних військ у правоохоронний орган із відповідними повноваженнями.

Основних причин такого реформування було декілька.

По-перше, це необхідність підвищення рівня національної безпеки на державному кордоні (прикордонної безпеки) України.

По-друге, це покращення загального політичного клімату та зменшення загрози військового конфлікту, при зростанні потенційних загроз національній (прикордонній) безпеці України в невійськовій сфері.

По-третє, це існування певної колізії між нормами Конституції України і чинним законодавством із прикордонних питань та необхідність її усунення.

І четверте, - це затримка належного правового врегулювання діяльності органів охорони кордону, що суттєво зашкоджувало прикордонній безпеці, знижувало надійність, унеможливлюючи побудову нової системи охорони кордону, завдавало шкоди міжнародному іміджу України.

Нормативно-правові засади заміни військової складової в охороні державного кордону на правоохоронну були закладені в Указі Президента України “Про Програму дій, спрямованих на підтримання режиму державного кордону України і прикордонного режиму, розвиток Прикордонних військ та митних органів України на період до 2005 року”, виданому 16 листопада 2000 року.

У лютому 2001 року Голова Держкомкордону затвердив План основних заходів щодо реалізації Програми дій.

Метою Програми визначалась необхідність вдосконалення системи захисту національних інтересів на державному кордоні України шляхом уточнення функцій та завдань ПВУ, їх розвиток і реформування в ДПСУ.

Основні завдання під час реформування ПВУ полягали у завершенні договірно-правового оформлення державного кордону, визначення перспектив розвитку ПВУ, створення умов для їх поетапного реформування, усунення суперечностей та недоліків у системі захисту національних інтересів на державному кордоні України, доведення її до рівня розвинутих країн, підвищення ефективності протидії сучасним загрозам на державному кордоні в умовах демократичного розвитку держави та її інтеграції в європейські структури.

Основними напрямами реформування ПВУ стали: удосконалення нормативно-правової бази; створення структури, здатної ефективно виконувати завдання щодо захисту національних інтересів на державному кордоні відповідно до сучасної обстановки; перехід на принципово нові форми організації та здійснення охорони кордону; створення ефективної системи управління силами та засобами шляхом реорганізації органів управління з’єднаннями та частинами ПВУ та застосування автоматизованих систем управління; оснащення прикордонних підрозділів сучасними зразками озброєння, військової техніки і спецзасобів; розвиток системи матеріально-технічного забезпечення оперативно-службової діяльності; удосконалення системи професійної та морально-психологічної підготовки кадрів; коригування і вдосконалення системи комплектування та добору персоналу.

Протягом 2001-2003 рр. було проведено значну за обсягом роботу: здійснено комплекс організаційних і практичних заходів щодо переведення на нову організаційно-штатну структуру частин і підрозділів ПВУ; затверджено відомчі нормативні акти, з організації оперативно-службової діяльності прикордонних підрозділів; запроваджено нові програми підготовки прикордонників у навчальних закладах і центрах підготовки та перепідготовки кадрів.

Результатом цієї напруженої роботи стало створення 1 серпня 2003 року Державної прикордонної служби України – правоохоронного органу спеціального призначення.

2003 – 2011 рр.: розвиток, що триває й нині

Четвертий, сучасний період історії прикордонного відомства (серпень 2003 – 2011 рр.), пов'язаний з його розвитком і втілюється під керівництвом Голови Державної прикордонної служби України генерала армії України Миколи Михайловича Литвина. Головними сучасними завданнями розбудови Служби є удосконалення заходів з формування державного кордону; продовження реформаційних процесів у ДПСУ; виконання завдань, які передбачені в Указі Президента України від 19 червня 2006 року “Про Концепцію розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року” та реалізація Державної цільової правоохоронної програми „Облаштування та реконструкція державного кордону” на період до 2015 року.

Заходи, згідно з Концепцією розвитку Державної прикордонної служби України до 2015 року, передбачено реалізувати у три етапи. Перший з них було завершено у 2008 році. Він був пов'язаний з необхідністю удосконалення нормативно-правової бази, запровадження нової організаційно-штатної структури, реформуванням системи управління, формуванням відділів прикордонної служби, створенням нової моделі Морської охорони. Його оцінюють як етап активних реформ.

У цей час було запроваджено нову організаційну структуру Державної прикордонної служби України, яка відповідає функціям прикордонного відомства, дає змогу збалансувати структуру, чисельність та можливості всебічного забезпечення із завданнями, які ним виконуються, оптимально перерозподілити та більш раціонально використовувати персонал в інтересах охорони державного кордону. Це сприяло переходу на чотирирівневу систему управління (Адміністрація Держприкордонслужби – регіональне управління – орган охорони кордону – відділ прикордонної служби). Заходи з удосконалення структури органів управління, охорони кордону та забезпечення дали змогу наблизити їх співвідношення до європейських стандартів.

У процесі виконання завдань першого етапу Концепції та затвердженої Урядом на її розвиток Державної цільової правоохоронної програми «Облаштування та реконструкція державного кордону на період до 2015 року» було досягнуто суттєвих змін не лише в організації функціонування прикордонного відомства, а й удосконаленні системи прикордонної безпеки загалом. Інновації, запроваджені у сфері прикордонної безпеки, вважаються прогресивними, зваженими та доцільними.

Завдяки заходам, проведеним протягом першого етапу реалізації Концепції, створено засади для становлення сучасного прикордонного відомства як правоохоронного органу, діяльність якого ґрунтуватиметься на базових стандартах Європейського Союзу у сфері управління кордоном.

Наприкінці 2008 року, відповідно до вимог Указу Президента України від 30.10.08 № 971, стан виконання завдань першого етапу реалізації Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року було перевірено Інспекційною комісією Секретаріату Президента України.

За її результатами відзначено, що Державною прикордонною службою України забезпечено стабільність та контрольованість обстановки на всіх ділянках кордону. Завдання з охорони державного кордону та суверенних прав України у її виключній морській (економічній) зоні виконуються своєчасно і якісно. Заходи з реформування та розвитку прикордонного відомства здійснюються планово і раціонально. Адміністрацією Держприкордонслужби України забезпечено стратегічний рівень співробітництва з Європейською агенцією з управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах ЄС (FRОNТЕХ).

Продовжується удосконалення тактики дій прикордонних органів та підрозділів, приведення їх у відповідність з європейськими стандартами, впровадження у службу новітніх технічних засобів і технологій охорони кордону. Здобутками цієї роботи стали: суттєве оновлення нормативно-правової бази діяльності, досягнення правоохоронної спрямованості функцій, завдань і повноважень прикордонників; системні організаційні перетворення; глобальне технічне й технологічне переоснащення; повний перехід на професійну основу комплектування; масштабні заходи з розбудови прикордонної інфраструктури; інформаційна інтеграція та розвиток співпраці з українськими правоохоронними структурами і прикордонними службами інших держав.

Зроблено «технологічний прорив» у забезпеченні функціонування системи управління. Сформована система матеріально-технічного забезпечення дає змогу виконувати завдання за призначенням. Робота щодо створення для персоналу відомства належного рівня матеріально-побутового забезпечення і соціального захисту проводиться цілеспрямовано й системно.

Поряд з цим, процеси перетворень у відомстві не завершилися, а перейшли на новий рівень якості – до вдосконалення, й нарощування сучасного технічного потенціалу всіх складових прикордонної структури. Цю роботу буде проведено на другому етапі (2009-2012 роки) виконання Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року.

Протягом реалізації заходів другого етапу Концепції передбачається вжити заходів щодо підвищення рівня укомплектованості та забезпеченості відділів прикордонної служби, створення оптимальної щільності охорони на ділянках їх відповідальності; завершення формування відомчої нормативно-правової бази, що регламентує порядок оперативно-службової діяльності прикордонних підрозділів; розв’язання соціально-побутових проблем персоналу, облаштування відповідної інфраструктури прикордонних підрозділів.

Головним в ході впровадження усіх реформ та новацій є створення сучасної, гнучкої, інтегрованої системи охорони кордону нового типу, що дозволяє ефективно контролювати пасажиротранспортні потоки в пунктах пропуску, управляти міграційними процесами, надійно охороняти „зелені” і „блакитні” ділянки кордону. Протягом короткого проміжку часу українські прикордонники подолали непростий шлях від пострадянських військових структур до потужного і сучасного правоохоронного органу – Державної прикордонної служби, яка визнана європейськими прикордонними відомствами як надійний партнер у забезпечені спільної безпеки на теренах Європи.

На темпах розвитку відомства певним чином позначається світова економічна криза. Проте завдяки чіткому плануванню оперативно-службових дій, раціональному використанню бюджетних коштів, прийняттю виважених управлінських рішень та наполегливій роботі усього персоналу Службі вдається зберігати поступальний характер свого розвитку та продовжувати реформування в сучасну правоохоронну структуру європейського типу.

Ретроспективний погляд на 20-річний шлях, який пройшло прикордонне відомство незалежної України, буде неповним, якщо не відзначити ще кілька здобутків.

За цей час перетворено на цілісну структуру з дієвою системою управління та належним рівнем технічного забезпечення Морську охорону, яка ефективно охороняє морські, озерні та річкові ділянки державного кордону та суверенні права України в її виключній (морській) економічній зоні. Основою моделі охорони державного кордону на морі є радіотехнічне та візуальне спостереження за морською акваторією, діяльність органів охорони кордону в поєднанні з розвідувальною, контррозвідувальною та оперативно-розшуковою діяльністю на окремих напрямках і в прибережних районах, використання авіації для контролю виключної (морської) економічної зони.

Значного прискорення отримав розвиток прикордонної авіації, яка у 90-х роках минулого століття пережила значні труднощі матеріально-технічного та фінансового характеру. Сучасна авіаційна частина є оперативно-службовою ланкою, на яку покладається охорона державного кордону у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону і Морської охорони, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму, а також здійснення охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Активний пошук нових форм оперативно-службової діяльності привів до створення підрозділів для виконання спеціальних завдань, які зайняли гідне місце в загальній структурі прикордонного відомства, стали одним з основних елементів нової моделі охорони державного кордону. Спеціальні підрозділи використовуються для протидії тероризму, організованій злочинності, пошуку правопорушників, локалізації кризових ситуацій, виконання інших спеціальних завдань

Сформована цілісна система професійної підготовки, що дозволяє підтримувати професійну компетентність прикордонників на рівні найвищих сучасних вимог. На сьогодні підготовка персоналу в службі включає: систему базової підготовки, яка проходить в Національній академії та навчальних центрах; систему поточної підготовки в ході виконання службових обов’язків; систему курсів підвищення кваліфікації в Національній академії та навчальних центрах.

Суттєвому покращенню прикордонної інфраструктури і, як наслідок, більш ефективній протидії порушникам законодавства про державний кордон сприяє розвиток міжнародної співпраці. У співробітництві з колегами-прикордонниками, суміжними та іншими країнами, міжнародними організаціями укріплено державні кордони, розвинуто й удосконалено правову базу оперативно-службової діяльності, напрацьовано низку спільних заходів, розбудовано прикордонні структури та поліпшено їх матеріально-технічне забезпечення.

Сучасний стан кордонів в Запорізький області підтримується Бердянським прикордонним загоном який охороняє ділянку державного кордону, що включає адміністративні території у межах Херсонської, Запорізької областей та на Азовському морі.

Протяжність державного кордону по береговій смузі - 657,5 км., по морю – 237 км.

До складу загону входять: управління, 5 відділів прикордонної служби «Генічеськ», «Приазовськ», «Кирилівка», «Запоріжжя», «Бердянськ», мобільна прикордонна застава, підрозділи забезпечення.

Висвітлення надводної обстановки в територіальному морі здійснюють 4 пости технічного спостереження.

Прикордонний контроль здійснюється у 2 пунктах пропуску:

Бердянський морський торговий порт (за видами сполучення – морський, за категоріями перевезень – вантажний);

Запоріжжя-Аеропорт (за видами сполучення – повітряний, за категоріями перевезень – вантажопасажирський).

Основні завдання які вирішуються прикордонним загоном:

боротьба із порушеннями законодавства України з прикордонних питань, пов’язаних з недотриманням правил прикордонного режиму, браконьєрством, у тому числі шляхом проведення оперативно-профілактичних заходів та локальних дій.

налагодження контролю за рибопромисловою діяльністю суден та маломірних плавзасобів на ділянці відповідальності;

боротьба з контрабандою і незаконною міграцією.

забезпечення безперебійного функціонування пунктів пропуску через державний кордон, застосування сучасних засобів прикордонного контролю;

організація та проведення надійного прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон;

недопущення проникнення на територію України екстремістів, незаконного провозу через державний кордон вибухових та радіоактивних речовин, зброї, боєприпасів, інших засобів диверсії та терору.



Рада оборони Приазовського району

НАБОР НА ВОИНСКУЮ
СЛУЖБУ ПО КОНТРАКТУ!

Абетка безпеки

Абетка безпеки

Соціальні роліки "Дитина-нагорода за любов" та "Справжні чоловіки"

Абетка безпеки

priazrda_files/bg.jpg

Декларація заява_Зразок

Для довідок 2-33-12

ДІЮЧИ РЕЧОВИНИ ЛІКІВ, ЩО БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ПРОГРАМІ «ДОСТУПНІ ЛІКИ»

Оголошення

Інвестиційний портал Запорізької області

Інвестиційний портал Запорізької області

Докладніше

До уваги!

У вівторок , 27 березня, в облдержадміністрації відбудеться пряма «гаряча» телефонна лінія, під час якої на запитання громадян відповідатиме голова обласної державної адміністрації Бриль Костянтин Іванович. Звертатися з 13.00 до 14.00 за телефоном 0-800-503-508. Дзвінки безкоштовні

Докладніше

Графік проведення «Прямої телефонної лінії» у Межрегіональному управлінні Національного агентства України з питань державної служби у Дніпропетровській та Запорізькій областях

Докладніше

Відділом агропромислового розвитку Приазовської районної державної адміністрації оголошений конкурс на зайняття вакантної посади державної служби категорії «В» - головного спеціаліста (агронома) відділу агропромислового розвитку Приазовської районної державної адміністрації.

Кінцевий термін прийняття документів – 08 червня 2017 року. УМОВИ проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «В» головного спеціаліста відділу агропромислового розвитку Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області

Докладніше

Увага!Пряма лінія!

У п’ятницю, 2 червня 2017 року, відбудеться «гаряча» телефонна лінія, під час якої на запитання громадян відповідатиме народний депутат України, Артюшенко Ігор Андрійович. Звертатися ї 10.00 до 11.00 за телефоном 0-800-503-508 Всі дзвінки безкоштовні

УМОВИ проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «В» - головного спеціаліста відділу внутрішньої політики, звернень, контролю та організаційної роботи апарату Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області (строково на період відсутності основного працівника)

Докладніше

всі оголошення

Конкурси!

Про головне


Гімн Приазовського району




волог.:

тиск:

вітер:



Урядові сайти